Просто ми живемо трохи в іншому вимірі.
Друзі, хто не в Миколаєві. Власне щоночі в нас складно. Тому не дивуйтеся, що ми не вітаємо зі святами, не їдемо на гостьові змагання і відмовляємося від зустрічей, а ще погано реагуємо на ваші ідеї повернутися додому, тому що скучили.
Просто ми живемо трохи в іншому вимірі.
Ми розуміємо, якщо повертається хтось близький до міста, то щоночі треба моніторити плюс ще одну адресу. Про всяк випадок. Щоб встигнути, якщо шо.
Дайте хлопцям попрацювати. Закономірність пряма: чим краще вони працюють, тим більше агонії в &_цапів. Тим більше/частіше/в різні райони прилітає ракет.
Це не смішно, не цікаво. Перші прильоти ви переживете на адреналіні, наступної ночі вже буде не до жартів. За дві доби будете жалкувати за спокоєм, можливістю виспатися та помитися.
Якщо ви не плануєте бути корисними для фронту, тут, на місці, не повертайтеся!
Просто вірте в ЗСУ та чекайте!