Миколаїв. Щодня.
2.00
Звуки прильоту по місту. Всі швидко збираються, вдягають броніки, каски, рації.
2.15
Темряву миколаївських доріг розривають сині ліхтарі швидкої.
- Перевір рацію, - керує головний. Зроби гучніше, бо не зреагуєш.
Викручую на повну. Намагаюся в темряві роздивитися район. За вікном все здається знайомим і не знайомим. Першу адресу знайшли. Мінус три поверхи офісної будівлі. Там були дитячі студії, салони краси, начальні класи іноземних мов. Мінус три поверхи.
- Постраждалих немає!
Мчимо в інший район. Сьогодні прилітало по всьому місту. Підсвітлена фарами пожежних та швидких із темрями височіє дев'ятиповерхівка без вікон, дверей та навіть балконів. У віконних отворах квартири на сьомому, в єдиних на весь будинок, увімкнене світло. Жінка скидає скло та залишки рами.
Поки вдягаємо рюкзаки, хлопці дізнаються чи всі цілі, чи потрібна наша допомога.
- Поїхали! Наступна адреса.
Ще треба перевірити дві школи.
Помітили авто ДСНС, сіли на хвіст.
Завал від прильоту. Під завалами люди.
2.50
- Приїхали. Розгортаємося.
І далі до ранку, зігрівати, годувати, допомагати рятувальникам рятувати людей.
Миколаїв. Щодня.