"Давай обіймемося до весни"
Сусіди зібралися проводити літню пару. Всі стримують сльози, бо не час.
У дворі залишки хати. Даху немає зовсім, дві стіни між якими висять двері.
- Щось сьогодні тихо?
- Та сплюнь, бо зараз почнеться.
Це село в Херсонській області зараз зазнає сильних обстрілів.
- Нам по 81 году. Пряме влучання в будинок. Дивом вижили і не поранені. В мене осколок в товстих вовняних шкарпетках застряг. Диво.
Вони звикли працювати на своїй землі, самі збудували будинок. Все життя тут. Було.
- А Посад-Покровського зовсім нема?
- Майже. Зараз будемо проїжджати повз.
- Всі хати розрушені... як наша
Чим ближче до Миколаєва, тим більше посміхаються. Вже більше спогадів та гумору.
Такі історії - наша щоденна робота. Між вибухами, не самими безпечними шляхами, туди, де потрібна допомога.