"Давай обіймемося до весни"

Сусіди зібралися проводити літню пару. Всі стримують сльози, бо не час.

У дворі залишки хати. Даху немає зовсім, дві стіни між якими висять двері.

- Щось сьогодні тихо?

- Та сплюнь, бо зараз почнеться.

Це село в Херсонській області зараз зазнає сильних обстрілів.

- Нам по 81 году. Пряме влучання в будинок. Дивом вижили і не поранені. В мене осколок в товстих вовняних шкарпетках застряг. Диво.

Вони звикли працювати на своїй землі, самі збудували будинок. Все життя тут. Було.

- А Посад-Покровського зовсім нема?

- Майже. Зараз будемо проїжджати повз.

- Всі хати розрушені... як наша

Чим ближче до Миколаєва, тим більше посміхаються. Вже більше спогадів та гумору.

Такі історії - наша щоденна робота. Між вибухами, не самими безпечними шляхами, туди, де потрібна допомога.